Для любителів антиутопій або «Хто такий Джон Галт?»

Увага! Суб’єктивна думка.

 Як ви вважаєте, що таке егоїзм? Чи може він бути «здоровим» чи це виключно негативна якість людини?

Я, чомусь, впевнена, що більшість із Вас не схвально ставляться до такої людської риси характеру. Це зрозуміло, адже в нашій уяві ми бачимо особу, яка дбає лише про себе, зовсім не зважає на інших, вона неприємна і самовпевнена.

Уявіть на хвилинку, що нашою державою правлять егоїсти. Ой…цього можна і не уявляти. Це ми можемо спостерігати в реальності. Та все ж, «правильний» егоїст може навпаки підняти економіку країни, зробити її сильною і ні від кого не залежною. Не вірите? Тоді прочитайте трилогію Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Авторка дуже майстерно доводить цю думку.

Цей роман мені порадив мій чоловік  і я не пошкодувала, що витратила на неї близько тижня свого життя. Я настільки захопилася цією історією, що ніби стала її невидимим героєм і після закінчення книги було відчуття пустки та  відірваності від реального світу. І не дивно, адже цей роман потрапив до списку бестселерів The New York Times на 6-ту сходинку через три дні після появи на ринку ще в далекому 1957 році. Деякі ставлять її другою після  Біблії, деякі – називають самою Біблією, а інші – безжально критикують її за цинізм, розтягнутість, філософічність, «чорнобілість» та занудність. До української аудиторії вона дійшла тільки зараз. Ось так буває: одна з найбільш популярних книг у світі з 1957 року, а українською перекладена тільки в 2015 році (перша книга – Артуром Переверзєвим та Вікторією Стах, інші частини – Софією Андрухович). Написаний роман американською письменницею російського походження Айн Ренд (Аліса Розенбаум), яка ненавиділа політику Радянського Союзу, колективізм та етатизм (антонім анархізму). Правда ж актуально? Її погляди відображаються поміж рядків від першої до останньої сторінки: у формуванні проблематики твору, вимальовуванні героїв та антигероїв, їх палкі філософські промови та концепцію розвитку економіки в державі.

Можливо, зразу з’являється думка про те, що філологам та і «простим» людям не буде цікава така тема, але чомусь всім подобається романи «1984» Оруела чи «451 градус по Фаренгейту» Рея Бредбері, а це, я вам скажу, набагато крутіше. Хоча, мій друг економіст не погоджується з цим, для нього краще ніж Теодор Драйзер не існує.   

Багато хто з читачів аналізують книгу з точки зору літературного твору та праці з економіки окремо. За художніми ознаками критикують плоскість характерів персонажів, недоречну любовну лінію, «чорнобілість» – поділ героїв на хороших та поганих, банальність сюжету, а от з боку економічного, критики я не зустріла. На мою думку, це є недоречним. Якщо той самий Драйзер зазначає, що деякі його книги орієнтовані на спеціалістів, то тут ми бачимо приклад відомої нам антиутопії з елементами філософського та романтичного роману. «Атланта…» не можна розділяти, адже він прекрасний у своїй цілісності – потужна любовна лінія не дає заснути тим, кого не цікавить політика та економіка, а капіталістична ідея, яка є основою роману, зацікавить економістів та людей, які в цьому тямлять хоч трішки. Тому, не лякайтеся після прочитання відгуків та рецензій, цей роман «бере» не всіх, але якщо таки «бере», то перевертає світ читача.

 «Атлант розправив плечі»  – це гімн нескореності, чесності перед самим собою, праці, таланту та сильній особистості. Це вічна боротьба добра і зла, яка уособлена в протистоянні між справедливими бізнесменами-атлантами (тепер Ви зрозуміли назву книги), які хоч егоїстичні, але порядні проти продажних чиновників-щурів, які прогризають державу прикриваючись «соціальними благами».

Я не буду переказувати сюжету і характеризувати головних героїв, і, навіть, не скажу Хто ж такий Джон Галт, але точно раджу прочитати цей роман (в майстерно виконаному українському перекладі), хто б Ви не були – філолог, економіст чи лікар.